Дайнека відкрила коробку, знайдену в тайнику на горищі бабиного дому. Вона побачила пачку паперів — всюди миготіла літера «ять». Це було листування художника Миколи Бережного та баронеси Ейнауді, чиє безнадійне кохання (роман) трагічно обірвалося понад сто років тому… ледь справляючись із хвилюванням, Дайнека обережно дістала з конверта лист баронеси.
«Купчую висилаю Вам…» — писала вона.
Не встигнувши розгорнути другий аркуш, Дайнека знала, що це оригінал. Купча на особняк у Венеції, що не має строку давності… Карнавальне божевілля охопило площі, вулички й набережні Венеції. Поруч із Дайнекою опинилися двоє чоловіків у золотих масках. Чорні, з хутряною облямівкою трикутні капелюхи робили їх схожими на вартових якоїсь похмурої ордени. Дайнека ще не знала, який подарунок приготувало їй це чуже італійське місто з ніжною назвою Венеція…