У 1884 році Неаполь накриває спалах холери. Граф Фабіо Романі веде спокійне життя: поруч кохана дружина Ніна, син і розкішна вілла, що тоне в апельсинових садах. Але одного разу під час ранкової прогулянки біля гавані він раптово втрачає свідомість і впадає в кому. Вирішивши, що його вразила холера, оточення оголошує його померлим і ховає в фамільному склепі Романі.
Фабіо приходить до тями вже в труні. З величезними труднощами вибравшись назовні, він поспішає додому, сподіваючись знову побачити родину. Але замість радості й сліз він стає свідком відвертої розмови Ніни з його другом Гвідо: вони зовсім не оплакують — навпаки, задоволені його «смертю», бо тепер нічого не заважає їхньому зв’язку. Приголомшений зрадою, Фабіо зникає, вирішивши розплатитися з ними за обман.
Через пів року у вищому світі з’являється нова людина — загадковий граф Чезаре Оліва, впливовий, чарівний і такий, що притягує увагу всіх.
Спочатку роман задумували під назвою «Похований заживо», але з наполягання видавця він вийшов як «Вендетта. Історія одного позабутого». Через мотиви зради й вивірену помсту книгу часто порівнюють із «Графом Монте-Крісто».