Велике кохання Оленьки Дьякової

У книзі «Велика любов Оленки Дьякової» зібрані історії-долі, об’єднані вуличками та річками Петербурга–Петрограда–Ленінграда, його дворами-колодязями, парадними та чорними сходами. І сам Місто — повноправний та головний герой кожної з оповідей — крутить, шаманить, жене крізь себе персонажів, як кров у жилах, вростає в них…

Талановитий студент Імператорської Медичної Академії, який наважився провести незвичайну операцію під чужим іменем; кріпачка-прачка, що намагається «циганськими методами» вивести пляму з дорогої шалі господині-генеральші; натурник Академії мистецтв, який зухвало видав себе за художника; молода гімназистка, що придумала собі прекрасний образ — і закохалася в нього…

Тут усе — хитке, усе — підмінене, усе — марево… І лише Місто — лише вічний Петербург — незмінне у своїй містичній владі над кожним із своїх мешканців.

«Проза Світлани Волкової — як маленька машина часу — переносить нас у минуле, яке чудесним чином виявляється не таким уже й далеким. Ніжна, точна, чарівна книга», — Анна Матвєєва.

«Світлана Волкова бере читача за руку й веде в Петербург Срібного віку — то в анатомічний театр, то в художню студію, а то й на цвинтар… Її оповідання — дивовижної чарівності прогулянка минулим епохи — витримані в традиціях російської прози часів Першої світової війни, де об’єкти лише вгадуються (Бунін, Купрін, Білий, Чехов, Андрєєв), але ніколи не можна бути впевненим — і це теж частина гри», — Владаслав Толстов