Віхи. Збірник статей про російську інтелігенцію

Знаменита збірка статей, опублікована 1909 року, порушувала питання, важливі не лише для самосвідомості інтелігенції, а й для долі Росії загалом.

«Віхи» набули знакового характеру: автори збірки попереджали про небезпеку соціальних потрясінь, які багато в чому були ідейно підготовлені саме представниками радикальної інтелігенції, засуджували її нігілізм, безвір’я, нездатність до позитивної творчої праці, байдужість до своєї країни та захоплення суспільними утопіями. Намічаючі події (Жовтнева революція 1917 р. і Громадянська війна в Росії) підтвердили правоту авторів «Віх», і відтоді ця книга сприймається як пророча. Саме з «Віх» бере початок так зване «релігійне відродження» в вітчизняній філософії та «ліберальний консерватизм» у російській політичній теорії.

Це видання виходить до 100-річчя першої публікації «Віх». Для широкого кола читачів, яким не байдужі минуле, теперішнє й майбутнє Росії.

Складачі: М.О. Гершензон, Н.А. Бердяєв, С.Н. Булгаков, М.О. Гершензон, А.С. Ізгоєв, Б.А. Кістяківський, П.Б. Струве, С.Л. Франк. Без ілюстрацій. Офсетний папір.

Не для того, щоб із висоти пізнаної істини доктринерськи судити російську інтелігенцію, і не з високомерним презирством до її минулого написані статті, з яких склався цей справжній збірник; а болем за це минуле й пекучою тривогою за майбутнє рідної країни. Революція 1905–6 рр. і події, що послідували за нею, стали як би всенародним випробуванням тих цінностей, які понад півстоліття наша суспільна думка бережено оберігала як найвищу святиню. Окремі уми задовго до революції вже ясно бачили хибність цих духовних засад, виходячи з апріорних міркувань; з іншого боку, зовнішня невдача суспільного руху сама по собі, звісно, ще не свідчить про внутрішню невірність ідей, які його спричинили. Таким чином, по суті поразка інтелігенції не виявила нічого нового. Але вона мала велетенське значення в іншому сенсі: по-перше, вона глибоко потрясла всю масу інтелігенції та викликала в ній потребу свідомо перевірити найоснови її традиційного світогляду, які досі приймалися сліпо на віру; по-друге, подробиці події, тобто конкретні форми, у яких здійснилися революція та її придушення, дали змогу тим, хто взагалі визнавав помилковість цього світогляду, ясніше зрозуміти гріх минулого і з більшою переконливістю висловити свою думку.

Так виникла запропонована книга: її учасники не могли мовчати про те, що стало для них відчутною істиною, і водночас ними керувала впевненість, що своєю критикою духовних основ інтелігенції вони йдуть назустріч спільно усвідомленій потребі в такій перевірці…