Вечори на хуторі біля Диканьки

«Вечори на хуторі біля Диканьки» (Частина перша — 1831, Частина друга — 1832) — безсмертний шедевр великого російського письменника Миколи Васильовича Гоголя (1809–1852).

Піднесено прийнята сучасниками (наприклад, О.С. Пушкін писав: «Тільки що прочитав “Вечори на хуторі біля Диканьки”. Вони мене здивували. Ось справжня веселість, щира, невимушена, без манірності, без чванливості. А місцями — яка поезія. Яка чуттєвість! Усе це так незвично для нашої літератури, що я досі не прийшов до тями…»), ця книжка й сьогодні лишається одним із улюблених творів письменника для читачів.

Дія твору вільно переноситься з XIX століття («Сорочинський ярмарок») у XVII («Вечір напередодні Івана Купала»), а потім у XVIII («Майська ніч, або Утоплениця», «Зниклий лист», «Ніч перед Різдвом») і знову у XVII («Страшна помста»), а далі знову в XIX («Іван Федорович Шпонька і його тітонька»). Обидві книжки обрамляють розповіді діда дяка Фоми Григоровича — завзятого запорожця, чиє життя, ніби, з’єднує минуле й теперішнє, бувальщину й небувальщину. Течія часу не розривається на сторінках твору, перебуваючи в певній духовній і історичній цілісності.