«Я нічого не знаю, нічого не вмію. А втім це була робота, і працювати треба було, щоб жити. А жити треба було неодмінно, невідомо для чого, але ж треба! Ніколи ще я не була такою жадібною до життя. Мене тішив, мене пристрасно цікавив світ у всіх його подробицях: ліловий асфальт вулиць, дим, що мчить небом, зелена торішня трава, яка лізе з-під брудного снігу грубим символом безсмертя…».