У Віктора Волошина все добре: він молодий і сповнений сил, щасливий у бізнесі, багатий, його обожнюють друзі, за ним полюють жінки. Іноді, та дедалі частіше в останній час, йому здається, що в нього немає справжнього кохання. На його думку, слабка стать у стосунках із ним ніколи не забуває про корисливість. Тому, випадково знайшовши під двірниками свого авто рекламний листок із запрошенням на вечір для тих, кому за тридцять, у клуб «Зелена двері», Віктор пускається в авантюру: а раптом він — нікому не відомий — зустріне дівчину мрії? А раптом його любитимуть просто так, а не через супутню йому респектабельність? Хіба зелений колір — знак руху, надії, раю — не знак того, що Волошина чекає удача? Можливо. Але після зеленого світла зазвичай загоряється червоне.