Чоловік і жінка живуть поруч, ділять побут і долю, але почуття між ними зовсім не зобов’язане виникати само собою. Горький із властивою йому прямотою та іронією підмічає парадокс сімейного життя: любов у шлюбі може прийти не одразу — а може й не прийти зовсім.
Ця книга — про те, як змінюються стосунки, коли звичне сусідство раптом починає перетворюватися на прихильність, інтерес і справжнє почуття. Про погляд на людину поруч без ілюзій, про терпіння, гордість і вразливість, що ховаються за словом «чоловік» і словом «дружина».
Лаконічна думка Горького звучить і як спостереження, і як запитання: що має статися, щоб «своя» людина стала по-справжньому коханою — і чому часом для цього потрібно більше сміливості, ніж для першого закохання.