Виставки Василя Васильовича Верещагіна в Росії, Європі та Америці викликали справжній ажіотаж. Його творчість цінували Тургенєв, Мусоргський, Стасов, Третьяков; Лист називав його генієм живопису. Він показував свої картини російським імператорам і німецькому кайзеру, називав другом президента США Т. Рузвельта, був на війні поруч із генералом Скобелєвим і адміралом Макаровим. Художник побував у багатьох тодішніх «гарячих точках»: у Туркестані, на Балканах, на Філіппінах. Маршрути його подорожей пролягали Європою, Азією, Північною Америкою та Кубою. Він писав сніжні вершини Гімалаїв, сільські церкви на Руській Півночі, пустелі Центральної Азії. Верещагін вплинув на розвиток руху пацифізму й був висунутий кандидатом на здобуття першої Нобелівської премії миру. Книга Аркадія Кудрі розповідає про живописця, звичного жити небезпечно, інколи смертельно ризиковано, який присвятив більшість своїх творів жорстокій правді війни й загинув як воїн на кораблі, потопленому ворожою міною…