"Василь Тьоркін (Книга про бійця)" — настільки народна й зрозуміла поема для будь-якої російської людини, що неможливо не пройнятися нею. Прості рядовий, жвавий, бувалий солдат Тьоркін — узагальнений епічний, ємкий образ російського солдата Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Через гнучкі поетичні рядки Твардовському вдалося донести читачеві багатство натури героя. Картини, сповнені величезного трагізму, чергуються з проникливими ліричними відступами або з лукавою, сердечною жартівливою реплікою. «Яка свобода, яка чудесна удаль, яка влучність, точність у всьому і яка незвичайна народно-солдатська мова — ні сучка, ні задоринки, ні єдиного фальшивого, готового, тобто літературно-пошлого слова!» (Бунін). «Тьоркін у потойбіччі» — гостросатирична, майже гротескна поема-казка. У ній ідеться не про загиблих, а про живих із мертвими душами.