Ванька-взводний. Усім смертям назло

7 год. 2 хв.

Мова російська

Опис

На війні смертні не лише люди, а й бойові підрозділи. От і стрілецький взвод лейтенанта Крупеннікова не раз гинув смертю хоробрих — щоб знову воскреснути з мертвих, як російський солдат. Улітку 1941 року взвод поліг під Мінськом, а взимку — під Наро-Фомінськом, стікав кров’ю під Малоярославцем і замерзав на смерть у гарячих московських снігах, — але завжди повертався в стрій. Він відступав від самого кордону під нищівними ударами Вермахту, кидався з гранатами під гусениці німецьких танків, зникав безвісти й проривався з оточень, — але не тікав жодного разу. Саме завдяки таким взводам і їхнім безвісним командирам, яких на фронті звали просто «Ванька-взводний», Вермахт підійшов до Москви, маючи в бойових частинах менше половини особового складу, майже без танків, без резервів, без сил для останнього ривка — і був зупинений за 30 кілометрів від Кремля. Саме ці «івани» (німецьке прізвисько нашої піхоти) і їхні «Ваньки-взводні» зірвали гітлерівський бліцкриг і виграли війну — усім смертям назло.

Новий роман від автора бестселерів «Штрафники проти гітлерівського спецназу» і «Загородзагін»! «Окопна правда» Великої Вітчизняної з уст простого лейтенанта. Такі, як він, неохоче згадують про подвиги, не носять нагород, не видають мемуарів — у справжніх фронтовиків шрами не лише на тілі, а й на душі, і щось на кшталт алергії на чорнило й папір. Адже найважче в службі «Ваньки-взводного» — навіть не підніматися в атаку під ураганним вогнем, а після бою викреслювати зі списків рідного взводу імена полеглих і писати похоронки...