У зіниці

"Прозяваним генієм" назвав Георгій Шенгелиґ Сигізмунда Кржижановського. «З сьогоднішнім днем я не в ладах, але мене любить вічність»,— говорив про себе сам письменник. Він не побачив жодної зі своїх книжок: перша книга вийшла через тридцять дев’ять років після його смерті. Нині його називають «російським Борхесом», «російським Кафкою», перекладають європейськими мовами, видають, вивчають і, головне, захоплено читають. Новели Кржижановського — яскравий зразок інтелектуальної прози: вони витончені, як шахові етюди, але в кожній відчувається пульс часу й намічуються шляхи до вічних загадок буття.