- А ця ніжна фіалка теж з нами?
Артем насупився. Зневажливий тон щодо незнайомки подряпав йому нутро. Але дівчина справді нагадувала фіалку. Або зображала скромницю. А сама...
Дарма. Тайга й гори не люблять ніженьок.
- Про кого ви? Про Уляночку? — засміявся дід Матвій. — Вона втретє з нами. І кожного разу до кінця. І так-а. Тільки не зламаєте їй очі. Замкнута вона. Хто тільки не намагався її розговорити. Мимо. Але як туристка — чудова. Не нявчить, іде, намет ставить сама. Костер розпалює. У холодній річці спокійно плаває. І комарів відлякує гідно.
Чоловік напружився. Чимось зачепила вона… та не тільки його.
- А на чоловіків вона теж реагує гідно? — не втримався Артем, тут же осадивши себе.
- Ще й як. Всіх нафіг посилає! — хихотів дід Матвій. — Поглядом.