Дивовижні живі істоти населяють цю країну. Деякі з них, перебуваючи на полюванні, вміють своїм стилетом з такою точністю вразити здобич, що вона не може зрушити з місця — залишається ні жива ні мертва.
Інші істоти тут наряджаються так, що ворог, перебуваючи зовсім поруч, не помічає їх. Вони ніби перетворюються на невидимок.
Деякі мешканці цієї країни десять років живуть так приховано, що неможливо навіть подумати, ніби вони існують. Але потім вони змінюють спосіб життя, з'являються на короткий час і гинуть.
За десятки кілометрів мешканці цієї країни знаходять потрібний їм напрямок.
Тут буває так, що деякі істоти, бажаючи позбутися незваного гостя, що проник до їхнього міста, кидаються на нього і замуровують живого у стіні. З чого тільки не будують тут будинки! Не лише з деревини, а й з паперу та шовку, з цементу і листя. Виробляють у цій країні картон і нитки, гамаки та глиняні горщики, віск, вату, спирт...
У різний час різними мовами описувалося життя та пригоди людини, що опинилася в цій країні.
Більше десяти років тому у книзі «У Країні Дрімучих Трав» (Детгіз, 1948) було розказано про долю однієї людини, Сергія Думчева, що прожив близько сорока років у цій країні, та про те, як він повернувся до міста Ченськ.
За минулі роки я отримав від читачів багато листів, у яких знайшов цікаві поради, а також вказівки на деякі неточності в описі Країни Дрімучих Трав. Тепер, підготувавши другу редакцію роману, я чекаю на подальші відгуки на свою працю.
Але що це за країна? Де вона знаходиться? Зі слів людей, які в ній побували, я й вестиму свою розповідь. Але вона буде трохи дивною…