Борис Львович Васильєв, опинившись на фронті зовсім юнаком, знає про війну не з чуток. Розповідаючи історію головного героя повісті «У списках не значився» лейтенанта Плужникова, письменник описує шлях, який пройшов він сам і його ровесники. Це шлях формування справжньої людської та національної гідності, що змушує ворога віддавати честь хлопчиську, який заявляє: «Я — російський солдат».
Борис Львович Васильєв (нар. 1924) — лауреат Державної премії СРСР. Надрукована у 1969 році в журналі «Юність» повість «А зорі тут тихі…» викликала нескінченний потік листів до редакції й принесла авторові справжню славу. Борис Васильєв у сімнадцятирічному віці пішов у 1941 році на фронт, воював у десантних військах, двічі виходив із ворожого оточення, був контужений. Після війни закінчив Військову академію бронетанкових і механізованих військ ім. маршала Малиновського, але поклик літератора переміг кар’єру військового. Фільми про війну за його сценаріями стали культовими, а його військова проза вже кілька десятиліть читається мільйонами читачів.