Ця книжка про молоду людину, яка героїчно захищала Брестську фортецю. Він не значився у списках, не мав жодного досвіду ведення бойових дій. Юний, сповнений надій і планів, він і не помітив, як потрапив у вир війни, з якого шляху назад уже не було. Книга дуже пронизлива. Вона про тих, хто захищав Батьківщину, хто подарував наступним поколінням мир, хто не жалів ні себе, ні ворога.
Примітно, що герої творів Бориса Васильєва — це звичайні люди, з чеснотами й вадами. Коля Плужников — один із них. Він щойно вийшов з училища і зіткнувся з війною віч-на-віч, сам на сам. Молодий чоловік не відступив, він учився на ходу, і зміг стати справжнім захисником. Його підтримувала віра в краще й бажання врятувати інших.
Попри жар воєнних дій і глибокий трагізм ситуації, є в цьому творі й лінія кохання. Це почуття було приречене, але воно пробилося, як іноді пробивається зелений паросток на кам’янистому ґрунті, там, де заздалегідь ясно, що він не виросте і буде спалений сонцем.
Війна — це завжди жорстоко й протиприродно. Саме про це відчайдушно й гостро звучить кожен рядок книги Бориса Васильєва…