Якось я, Маша Воробйова, прокинулася в обіймах незнайомого мені красеня. Все вказувало на те, що тепер ми з ним знайомі ближче нікуди, але я злякалася й втекла — чим насмішила долю, яка й далі продовжувала стикати нас лоб у лоб. Рівно до того моменту, поки я випадково не розгнівала свого «незнайомця». А якби я знала, що Артур Волошин виявиться впливовим бізнесменом із замашками тирана-любовника, то ні за що б не полізла під його кулі, рятуючи його.