За частки секунди вона встигла побачити значно більше, ніж треба було. Міліціонер у цивільному — один із трьох, які зайшли в під’їзд, коли Оля повернулася на дитячий майданчик,— підхопив Іру на руки й розвернув її обличчям у бік від страшної картини, але зробив це недостатньо швидко: вона побачила, що труп у дверях квартири не просто знеголовлений — його буквально роздерли на шматки, а в величезній калюжі крові плавали шматки м’яса…
Боже, звідки, чому всі ці дивні збіги? Чому вона знову боїться цієї квартири? Чому саме зараз цей епізод із дитинства не дає їй спокою, змушуючи повертатися до себе в пам’яті та заново програвати себе уві сні?