У пошуках хлоп'ячого бога

«Поки в тебе є запал робити відкриття, іти вперед, відкривати невідоме — значить, із тобою той хлопчачий бог», — якось сказав Вані радіст Борис. Але як знайти цього хлопчачого бога? Особливо тут, у арктичному холоді, посеред пустки, де Ваня проводить найдовше літо свого життя.

Усі люди як люди: у липні їдуть на море — на теплий пляж. Але його батько раптом вирішив влаштувати канікули на Півночі. У селищі Ципнавлок, на одній вулиці — ні магазинів, ні вай-фаю з мобільним зв’язком, ні гладенького асфальту для скейта. Лише старі будинки, що поволі завалюються набік; нудьгуючі робітники; викинуті на берег затонулі кораблі… Хоча загиблий корабель — це, мабуть, ще й цікаво: Ваня подолав страх, пробрався всередину рано-вранці й ніби зрозумів, що мав на увазі Борис. Або все-таки ні?

Сторінками цієї книги розсипані численні підказки — де й як шукати свого хлопчачого бога, яким він може бути, як не втрачати зв’язок із ним. Повість Дмитра Іщенка — звісно, не колекція практичних порад для загублених підлітків, а радше надихаюча й дивовижно кінематографічна історія про неминучий кінець дитинства. Три місяці на мальовничому узбережжі Баренцового моря стають для головного героя невичерпним джерелом досвіду — і знань про самого себе.

Ім’я Дмитра Іщенка поки що не надто відоме читачам, але в його дебютній книзі можна знайти такий розмах мислення, який притаманний дитячим авторам-класикам. А мальовничі панорами північної природи, багаті на повість, нагадують картини режисера Андрія Звягінцева. Письменник живе в Мурманську; у різні часи працював журналістом, сценаристом і режисером документальних фільмів. Його повість «Теріберка» входила до шорт-листа премії ім. І. П. Бєлкіна, а «У пошуках хлопчачого бога» — до подібного списку літературного конкурсу «Нова дитяча книга».