«У мить ока» — напевно найвдаліша назва з усіх, які мені вдавалося придумати для нових збірок. Я роблю вигляд, що зайнятий якоюсь буденною справою, але варто вам на секунду відволіктися — і в мить ока з моєї бездонної шляпи з’являються два десятки яскравих шовкових хустинок.
Ви запитаєте: як це в нього виходить? Чесно кажучи, не знаю відповісти. Я не створюю ці оповідання: навпаки, вони створюють мене. У результаті моє письменницьке ремесло й повсякденне існування заряджають мене безмежним піднесенням, яке іноді помилково тлумачать як оптимізм.
Марнота. Я лише дотримуюся оптимального образу дій, який вимагає: поводитися пристойно, дружити з музами, доводити почате до кінця й радіти відчуттю, що ти, швидше за все, ніколи не помреш.