Трагедійна проза змушує переосмислити суть речей
Михайло Шишкін народився в Москві в 1961 році, живе у Швейцарії. Автор романів «Записки Ларіонова», «Взяття Ізмаїла», «Волос Венери», «Письмовник» та літературно-історичного путівника «Російська Швейцарія». Лауреат премій «Велика книга», «Російський Букер» і «Національний бестселер».
«У цій книзі зібрані тексти, написані різним мною в міру наближення. Хтось сказав, що культура виникла з почуття самотності перед смертю. Є легенда про в’язня, якого засудили до довічного ув’язнення в одиночній камері. Роки й роки він дряпав на стіні човен держаком тюремної ложки. І ось одного разу йому принесли, як завжди, воду, хліб і баланду, але камера виявилася порожньою, а стіна чистою. Він сів у свій нацарапаний човен і поплив.
Книга — це човен. Потрібно лише оживити слова, щоб човен став справжнім, щоб у нього можна було сісти й поплисти до тих, хто тебе любить і чекає. Культура виникла не з самотності, а з людського тепла». (Михайло Шишкін)