У вигнанні

13 квітня 1919 року емігранти, що стояли на палубі британського крейсера «Мальборо», дивилися на берег Криму, що розчинявся в серпанку, — останній клаптик батьківщини, яку їм довелося покинути. Серця стискала тривога, усі думали про одне: чи колись настане година повернення?.. Кожен, хто від’їжджав, намагався востаннє глянути на щось дороге — на те, чого, можливо, більше ніколи не побачить. Усі розуміли, що вигнання стане для нього серйозним випробуванням, але дійсність виявилася безжальною навіть до найгірших побоювань. Та все ж сила волі й рішучість допомогли пережити й ці негаразди та йти вперед, попри все, не озираючись на минуле. Розповідь князя Фелікса Юсупова про новий період його життя «у вигнанні» чекає на вас у цій аудіокнизі. «Увечері я часто виходжу на балкон мого маленького будиночка і в тиші села Отей, у звуках, що долинають із Парижа, чую відлуння всього мого минулого. Чи повернуся я колись у Росію? Ніхто не забороняє мріяти. Досягнувши віку, коли не можна більше сподіватися на майбутнє, не збожеволівши, я все ще мрію про час, який може для мене ніколи не настане — про час, що називатиметься: „Після вигнання“». Ф. Юсупов Переклад книги «У вигнанні» виконано Ольгою Валер’янівною Едельман — кандидатом історичних наук, провідним фахівцем Державного архіву РФ. Загальне редагування — Геннадій Миколайович Калашников.