«У мене є інша жінка», — зізнається чоловік. — «Я люблю її і не збираюся робити вигляд, ніби між нами ще щось тримається. Діти вже дорослі. Як батько я своє зробив. А тепер хочу жити для себе — поруч із тією, до якої тягне».
— А я? — не вірить почутому.
— Тобі лише сорок, Александро. Можливо, ти теж зустрінеш чоловіка й полюбиш — і тоді зрозумієш, що так навіть краще.
— Але я люблю тебе!
— Рішення ухвалено. Я подаю на розлучення. І ти мене не зупиниш.
Чоловік, якого я вважала найдорожчим, пішов до іншої. Розлучення далося мені тяжко, але я витримала, піднялася й з часом змогла відпустити минуле.
Через п’ять років доля знову стикає нас — на заручинах нашої дочки. Одного погляду на колишнього вистачає, щоб зрозуміти: усе давно залишилося позаду. Чи це самообман, і почуття не зникли остаточно? Схоже, мій колишній вирішив повернути мене.