Успіх

Цього разу мені довелося зіграти негідника. Упродовж вистави я мав відмовитися від матері, спекулювати розкішною білизною, обмовляти, бути дволиким, розкрити дві сейфи й обдурити кількох дівчат. Наприкінці п’єси за мною приходили одразу троє міліціонерів. Мій герой був такий мерзотник, що я сам сумнівався в його правдоподібності. Але мене «одружували» на епізодичних ролях, а тут нарешті дали солідну роль. Режисер довго придивлявся до мене й раптом сказав: «З вас, на мою думку, вийде незаурядний підлець». І ось — роль моя! Кому не потрібен успіх? Артистам він потрібен особливо. Без нього артист чахне, стає заздрісником і інтриганом. А мені, молодому, початківцю, успіх потрібен як повітря. За два дні до прем’єри я ходив кімнатою й твердив свою роль. О дванадцятій годині прийшла Машенька, наш декоратор. Вона слухала мене за дверима й вибігла в мою кімнату, сміючись і плескаючи в долоні.