«Уроки грецької» — це історія про двох найзвичайніших людей, які зустрічаються в період, коли кожен переживає втрату та внутрішній біль. Чоловік поступово втрачає зір, і разом із ним тьмяніє звичний світ; жінка втратила голос і живе в тиші, де слова більше не знаходять виходу. Саме їхня вразливість і відсутність звичних опор стають точкою зближення.
Крок за кроком між ними народжується тонке, майже невловиме відчуття причетності: їхні невисловлені думки починають звучати в унісон, і тримаючись поруч, вони повільно переходять від відчаю до надії, від німоти — до здатності знов позначати себе, хай навіть ледве чутним подихом.
Цей роман нагадує про цінність почуттів, тілесних відчуттів і самого факту існування. Це історія про чудо людського контакту й про те, скільки форм може набувати спілкування, коли звичні способи недоступні. У цій історії давня, «мертва» мова несподівано перетворюється на живий міст розуміння між жінкою, яка не здатна говорити, та її вчителем, що поступово сліпне.