Упир

Плоть книги Толстого вигадлива, але, на відміну від сучасних художніх творів про вампірів, у «Упирі» Толстого немає ні логічних, ні сюжетних неузгодженостей. Роблячи кілька несподіваних поворотів, оповідь приходить до фіналу настільки логічно, що розв’язка виглядає цілком природною. Толстой у своєму «Упирі», хоч і віддає данину деяким тодішнім панівним забобонам щодо упирів, однак загалом об’єктивно, з етнографічною точністю описує цих небезпечних створінь. Зокрема, чи не вперше в упирячій традиції було висловлено не просто припущення, а переконання в тому, що європейський вампір — виходець із земель східних слов’ян, що вампір і упир по суті є одним і тим самим.