Генрі Торо, американський письменник, «„інспектор дощів і сніжних заметів“», у двадцять вісім років відійшов від суспільства й, збудувавши собі дім у лісі на березі Волденського ставу, оселився там на два роки. Так з’явилася одна з найдивовижніших книг в історії літератури — «„Волден, або Життя в лісі“». Розповідь Торо про два роки, проведені наодинці з природою, стала класикою американської літератури. Своїм життям біля озера Торо прагнув показати сучасникам із їхнім культом матеріального успіху, що добре й щасливо жити можна й поза суспільством, задовольняючи всі природні потреби власною працею. Суспільству споживання він протиставив свободу від матеріальних турбот, усамітнення, самодостатність, споглядальність і близькість до природи.