Одного разу, десь там, у пітьмі, де — вони самі й не знали — сиділи й розмовляли мертві, проводячи за розмовою вічність.
Ні, сказав один із них, продовжуючи розмову, що тягнулася з незапам’ятних часів, — ці живі все ж надто самовпевнені. Вони уявляють, що все тримається тільки на них. Влаштували там внизу такий метушливий клопіт і думають, що живуть…