Вулик

У якійсь безіменній країні стався економічний обвал: безробіття злетіло вгору, і до влади прийшов диктатор. Його «рішення» виявилося простим і жорстоким — заборонити жінкам працювати, щоб, за його словами, вони не відбирали робочі місця в чоловіків. Жінці відведено місце в домі: народжувати дітей, вести господарство й обслуговувати чоловіка — хіба не так?

Вже тридцять років половина населення живе, не сміючи підвести голову. Більшості жінок приписано бути безмовним додатком чоловіків і постійно «поповнювати» країну дітьми. Деяких все ж допускають до роботи, але лише до найважчої й найгидкішої — тієї, на яку чоловіки не підуть, — і офіційно записують їх не то що в «другий», а в «третій» ґатунок. Дівчаток від дитинства привчають до думки, що вони ні на що більше не здатні, однак не всі піддаються такому дресируванню. І тепер, через три десятиліття, кілька безправних працівниць збираються вночі в підвалі занедбаного будинку, щоб підготувати повстання, яке одна з них виношувала роками, — тоді як по всьому місту їх розшукує таємна поліція…

Маргарет О’Доннелл (1932–2019) — ірландська громадська діячка та захисниця прав жінок, активна учасниця руху за легалізацію контрацепції в Ірландії. Антиутопія «Уулик», написана на п’ять років раніше і багато в чому передбачила «Оповідь служниці» Маргарет Етвуд, — єдиний роман О’Доннелл: класика феміністської літератури, яка на десятиліття незаслужено пішла в тінь і лише зараз повертається до читача — і, на жаль, звучить так само лячно сучасно. Це історія про те, що зміни даються через біль, але вони можливі й неминучі; про те, як невпинна мрія однієї жінки про справедливість може розбудити сотні тисяч — і зрушити світ з місця.