— Тато, тебе знов кличуть до школи!
— Знову?.. — я стримав видих, але втому все одно було чутно в голосі, ніби щось старе й перекошене скрипнуло.
Даніїл лише знизав плечима, зображаючи цілковите здивування.
— Та там дрібниці… Просто Ондаетра знову на взводі.
— Ти взагалі розумієш, що це твоя остання школа? Наступний крок — інтернат.
— Я постараюся поводитися нормально. Але ти маєш пообіцяти одну річ.
— Яку ще?
— Зроби щасливою Ондаетру Арнольдівну — і вона перестане чіплятися до мене.
— Не впевнений, що проблема в учительці.
— Саме в ній. Я в інтернеті прочитав: одинокі жінки стають злими та нещасними. А якщо нічого не зміниться — завтра я підпалю спортзал!
Це мій останній шанс.
Наш останній шанс.
І я його не змарную — навіть якщо доведеться розтопити серце найсуворішої вчительки в місті.