Травень 1936 року. Юна дівчина приїздить у крихітне гірське село в горах Кадіса, щоб виконати своє призначення — стати вчителькою. Улалію, яку учні кличуть Лалі, переповнюють хвилювання й надія: попереду — перший клас і група дітей, якій вона мріє відкрити дорогу до знань. Та невдовзі після початку громадянської війни принципи, прищеплені їй у роки Республіки, оголошують недопустимими. За звинуваченням у «пропаганді» Лалі заарештовують, і шлях до школи для неї виявляється закритим.
Так вона стає однією з жертв репресій, яких у роки диктатури зазнали майже третина іспанських педагогів. І все ж за тридцять років несподіваний візит перевертає її життя. Це історія вчительки без учнів, яка не переставала боротися за право знову викладати. У своєму романі Хосе Антоніо Лусеро віддає шану професії та нагадує: справжній учитель залишається учителем за будь-яких обставин.