Убиті під Москвою

Правдивий розповідь про оборону Москви восени 1941 року

Костянтин Дмитрович Воробйов (1919–1975) — письменник, учасник Великої Вітчизняної війни. Перебуваючи курсант том у Кремлі, у званні лейтенанта воював під Москвою. Біля Клина в грудні 1941 року лейтенант Воробйов отримує контузію та потрапляє в полон і перебуває в Клинському, Ржевському, Смоленському, Каунаському, Саласпілському, Шяуляйському таборах військовополонених (1941–1943). Двічі тікав із полону, очолив партизанську групу.

Повісті «Крик» (1962) і «Вбиті під Москвою» (1963) — правдивий розповідь про оборону Москви восени 1941 року.

Під час перебування в підпіллі у 1943 році Воробйов написав автобіографічну повість «Це ми, Господи!» (опублікована в 1986 р.) про пережите в полоні. Це твір такої художньої ваги, що, за словами В. Астаф’єва, «навіть у незавершеному вигляді… може й має стояти на одній полиці з російською класикою».

В основу розповіді «Німець у валянках» (1966) покладено реальний факт із табірного життя. У Саласпілсі, в таборі для військовополонених, Воробйову трапився охоронець, який перейнявся співчуттям до полоненого росіянина й почав приносити йому хліб.

Дія розповіді «Юха без солі» (1968) хоча й відбувається в мирний час, але страшні відлуння війни ще надовго не вщухають у серцях тих, хто її пережив.