У Кати Позднякової було сто причин ненавидіти доглянутого, нахабного, зухвало-іронічного, непристойно багатого Олега Демидова. Але навіть самій собі вона боялася зізнатися, що під цією ненавистю ховаються зовсім інші почуття. Можливо, про них ніхто б ніколи й не дізнався, якби в інтернаті для дітей-сиріт, де Демидов був одним із спонсорів, а Катя — добровільною помічницею з комп’ютерного забезпечення, не сталося вбивство…