— У мене до тебе пропозиція, — усміхнувся Дем’ян, хтиво дивлячись на мою груди, що часто й помітно здіймалися, — ти даруєш мені себе.
— Я схожа на подарунок, який можна купити в крамниці?
Дем’ян різко перехопив мене за руку, коли я зібралася підвестися зі столу й утекти, аби не бачити його нахабної посмішки.
— Я не пропоную тобі стати моєю рабинею. Я пропоную взаємовигідні умови.
— Я лягаю під тебе. А що отримую натомість?
— Задоволення. І свого чоловіка.
Дем’ян, колишній начальник безпеки мого покійного чоловіка. Тепер він хоче мене, а я — протистояти його натиску.
Але що робити, коли тіло зраджує, а розум намагається чинити опір. І невідомо, чим усе може закінчитися, якщо на кону стоїть вся правда. Правда про мою сім’ю.