«Ти ж обіцяв одружитися зі мною».
«У очах дівчини тремтять сльози».
«Маш, я ж жартував…» — розгублено питаю.
«Це жорстоко! Я тобі повірила, а ти обманув!»
«Та що ти…?» — намагаюся обійняти й заспокоїти.
«У мене й думки не було».
«Занадто пізно. Машка шморгає носом і витирає сльози рукавом. — Зворотного шляху немає. Я вже сказала батькові й братові».
«Че-го?!»***
Одного разу на кухні мого найкращого друга я сказав, що одружуся з його молодшою сестрою, коли та підросте. Тоді я навіть не припускав, чим усе це закінчиться. Але жодні труднощі не лякають мене так, як думка про те, що я все ж готовий стримати жартівливу обіцянку.