Ти моя таємниця

— Ти що, Пряникова, коли встигла народити? — питає в мене придурок, який розбив моє серце вщент більше ніж два роки тому. — Він моя таємниця, хвора любов, яка розвалилася відразу після однієї — найпрекраснішої — ночі в моєму житті.

— А тебе, Мальцев, мало що це стосується, — фиркаю я, намагаючись обійти цього красеня, але зробити це неможливо. Він встав так, що пройти не можна.

— Скільки твоєму пацану? Рік-півтора? І чому він так кричить?

Я притискаю свою дитину так, щоб колишній король нашої школи, який не соромився висловлюватися щодо моєї зайвої ваги, не побачив його смарагдових очей.

Цікаво, як він відреагує, якщо дізнається, що це зовсім не хлопчик, а його рідна донька?!