Ти моя. Колишня

— Марат, ми розлучаємося. Я не зможу тебе пробачити. Хоча ти й не просив вибачення. Але я так не можу, — видаю одним духом.

І треба було б кинути трубку. Але я не наважуюся. Чомусь хочу почути, що він мені відповість.

— Можеш навіть не мріяти, Віко.

— Не треба більше лякати пеклом. Я й так у пеклі.

— Пожартуємо подивимось.