— Це ж мій син? Він просто моя копія. Не відпиаряйся.
— Яким це чином, цікаво? Щоб моя дитина з’явилася на світ, ми принаймні маємо бути знайомі не менше шести років. Ти наче дорослий чоловік, а не знаєш елементарних речей, — я оскалюся, вмираючи від жаху. Адже якщо цей безпринципний мерзотник докопається трохи глибше в минуле, я лишуся мого хлопчика. Він батько, а я…
— Не знаю, як ти провернула цю аферу. Але повір, я з’ясую, як так вийшло, лялечко. Те, що належить мені за правом, я заберу, а тебе покараю…
То що? Ти погоджуєшся з моїми правилами гри? Мені дістався не маєток і не рахунок у банку, а маленький хлопчик, за якого я готова віддати життя. П’ять років тому моя мама померла в пологах, залишивши мені найбільшу коштовність. Ім’я батька дитини вона зберегла в таємниці. Але все таємне рано чи пізно стає явним.