Цей твір являє собою бачення подій, описаних у казці А. С. Пушкіна про царя Салтана, його сина-богатиря Гвідона та інших відомих персонажів — з погляду учасників цих подій, які не згадані в тексті Олександра Сергійовича: розумних істот із шару реальності, який сучасні земні вчені нині прийнято називати «темною матерією», а раніше — ефіром. Самоназва цих істот у нинішніх земних мовах найточніше відображає словосполучення «Діти Безодні».