Спекотне літо, канікули, свобода й оглушливе кохання. Не дитячі проблеми, необачні рішення, емоції та юнацький максималізм. Тоні сімнадцять, і їй не вперше доводиться стикатися з обвинуваченнями у смерті людини, але одне — знати про свою невинність, а зовсім інше — вірити на слово тому, кого любиш. Чи зможуть п’ятеро хлопців, поїхавши підробити в покинутий табір, обійтися без пригод, дівчат, поліції та бійок? Та чим краще вони пізнають одне одного, тим складніше Ніке́ті зберегти їхню дружбу. Мама неодноразово попереджала Віту, що Артем для неї «надто дорослий», «надто гарний», «надто розкутій», але в коханні голос розуму безсилий. Відчайдушно намагаючись вирватися з тенет власних почуттів, Віта щораз більше заплутується в небезпечний клубок…