Туман

Туман прийшов у маленьке провінційне містечко — рівно так, ніби з’явився з нізвідки. Туман згущувався над вузенькими вуличками, заповзав у вікна будинків. А з туману вийшла — смерть.
Смерть багатолика, вічно голодна, вічно жадає людської крові! Смерть, ім’я якій — полчища монстрів, надто страшних не тільки для реального життя — навіть для кошмарного сну.
Смерть, що забирає все нові й нові життя…
І тепер купка чудом уцілілих відчайдухів заховалася, ніби в облого́вій фортеці, за поки що — поки що! — безпечними стінами супермаркету. Але рано чи пізно з того безпечного крихітного бастіону людяності їм доведеться вийти — на смертельну сутичку з кошмаром…