Відомий письменник кінця XIX — початку XX століття Микола Олександрович Лейкин уважно помічає й яскраво описує в своїх оповіданнях характерні прикмети епохи, завдяки чому його твори є не лише виром образів і ситуацій, а й своєрідною енциклопедією російського життя на межі століть. У цій збірці охоплено життя в усій його різноманітності, а багато іронічно обігруваних тем — такі як забобони, плітки, сімейні чвари, бідність і злидні, бюрократія, показуха в благодійності та всюдисущий пияцтво — відгукуються в читачах і нині. Розігруються також сценки, характерні саме для того періоду: стосунки збіднілого дворянства і нових господарів життя — купців. Висміюється, хоча радше й по-доброму, обмеженість останніх і прагнення вирішити будь-яку проблему за допомогою грошей — наприклад, купити головну роль у п’єсі.