Квіти для Елджернона

Сорок років тому це вважалося фантастикою.

Сорок років тому це читалося як фантастика. Досліджуючи й розширюючи межі жанру, жадібно вбираючи всі новітні віяння, приміряючи на себе обличчя всього людства, відважно ігноруючи клеймо Каїна «жанрового ґетто».

Зараз це сприймається як одне з найлюдяніших творів найновішого часу: як роман, сповнений пронзливої психологічної сили, як філігранний розвиток теми кохання й відповідальності.

Не дарма вийшла в 1990-х книга спогадів Кіза отримала назву «Елджернон, Чарлі і я».