Квіточка для боса-тирана

— Ти нікому не скажеш про той вечір, зрозуміла? — каже жорстко, безкомпромісно. Сильно стискає руку, якою я хотіла дати йому ляпаса.

— Зрозуміла, — шиплю крізь зуби. — Відпусти!

Він різко розслабляє хватку й відсувається від мене, ніби від прокаженої.

— Особливо своїй сестрі, — уточнює так грубо, що мурашки біжать по спині.

— Я нікому не скажу, — опускаю погляд вниз, і як мантру, радше для себе, повторюю: — Ти — майбутній чоловік моєї сестри.

— Правильно, — задоволено киває і карбує: — І з цього дня — твій керівник.