Колір твоєї крові

Спекотний червень 1941 року. Майже не зустрічаючи опору, фашистська військова армада стрімко просувається вглиб нашої країни, на схід. Старшого лейтенанта прикордонних військ Костю Багрякова війна застала у відпустці, тож йому довелося наодинці пробиратися слідом за частинами Червоної Армії, що відступали, й наздоганяти своїх.

У непомітному білоруському селі, яке ще не зайняли гітлерівці, його прихистила на ніч молода вчителька Оксана. Уже з першої хвилини, перебуваючи в її хаті, Костя відчув: тут щось не так. І лазню вона витопила без дров і печі. І обід зварила — на якому вогні, не збагнеш. І цукерки в неї дивні, схожі на шоколадні шрапнелі…

Але те, що сталося потім, по-справжньому шокувало молодого офіцера. Можливо, Оксана — відьма? Тоді чому з посмішки її руки в стіні звичайної сільської хати відкрився довгий коридор, з виблискуючими фіолетовими вогниками вздовж стін. І там стояла людина в якогось дивного одягу…

Незвичайні військові історії, які однозначно треба віднести до розряду найчистішої вигадки та фантастики, у переказі неперевершеного новеліста Олександра Бушкова сприймаються як сущі факти. Сам автор стверджує, що сюжети для більшості своїх новел він узяв із спогадів батька, учасника Великої Вітчизняної війни. Як то кажуть: хоч вірте, хоч не вірте.