Колір з інших світів

«На захід від Аркхема є багато високих пагорбів і долин із густими лісами, де ніколи не гуляв сокирою. У вузьких темних лощинах на крутих схилах дерева тримаються дивом, а в струмках навіть улітку не грають сонячні промені. На більш пологих схилах стоять старі ферми з приземкуватими кам’яними будівлями, зарослими мохом, що зберігають віковічні таємниці Нової Англії. Тепер будинки порожні, широкі труби потріскалися, а стіни, що завалюються, ледве тримають стрімкі дахи.

Старожили перебралися в інші краї, а чужинцям тут не до вподоби. Ніхто не прижився на фермах — ні франко-канадці, ні італійці, ні поляки. Як вони не старалися, нічого не вийшло. В усіх із перших же днів прокидалася фантазія, і хоча життя текло своїм чередом, уявлення позбавляло спокою та насувало тривожні сни. Тому чужаки поспішали виїхати, а адже старий Еммі Пірс не розповідав їм нічого з того, що він пам’ятає про старі часи.

З роками Еммі став зовсім дивним, ніби не при собі. Він єдиний, хто знає всю правду про минуле й не боїться розпитувань, але йому не позаздриш. Адже не тому, що він боїться… його дім стоїть на відшибі поруч із полем і проїжджими дорогами…»