Микола Несторенко знав усе про Цусімську битву… Після нещасного випадку його свідомість тимчасово перемістилася в голову віце-адмірала Рожественського. Дізнавшись, чим закінчиться похід його ескадри, «перший після Бога» під час переходу й вимушених стоянок організував повноцінну та ефективну бойову підготовку із застосуванням усіх останніх досягнень морської думки того часу. Навчені екіпажі та рішучі офіцери перетворили строкату збірку кораблів на грізну силу, яка за два дні боїв змогла круто змінити хід російсько-японської війни. Але перша Цусіма — це лише початок… Хай усе й не вийшло зовсім так, як планувалося, та все ж дії, вжиті Рожественським після прориву ескадри до Владивостока, виявилися успішними. Але цього замало… Тихоокеанський флот змушений шукати нові способи ведення морської війни. Не маючи змоги здолати супротивника в прямому протистоянні, доводиться шукати його вразливі місця й бити тільки по них. Тепер визначальним стає не «хто кого поб’є», а «хто кого перехитрить». І всі дороги знову ведуть до Цусіми.