— Льош, мені сказали, що ти зв’язався з рекетирами, — наважуюся вимовити те, що тривожить мене майже цілий день.
— І ти повірила?
— Я нікому, крім тебе, не вірю. Знаю, що ти скажеш правду. Скажеш же?
— Так уже говорю, Люб, — каже він. — Я працюю на будівництві, а вночі розвантажую вагони. Хочу якнайшвидше перевезти тебе до столиці. Може, ти підеш учитися. Отримаєш професію й працюватимеш на нормальній роботі.
Я ніколи не сумнівалася в своєму коханому. Вірила кожному його слову. І навіть коли мене переконували, що він пішов у злочини, я все одно сумнівалася. А коли повідомили жахливу новину, я все одно думала, що мені брешуть.
Ну не міг мій Льоша стати таким! Я дорого заплатила за свою довіру й уже попрощалася з минулим.
Але воно наздогнало мене в найнезручніший момент.