Цариця темної ріки

У березні 45-го року, коли наші війська визволяли Угорщину, сталися події, яким навіть сьогодні неможливо дати хоча б якесь розумне пояснення, неможливо зрозуміти, хоча це чиста правда, усе було саме так… Рота солдатів розмістилася в старовинному замку графа, що втік на Захід. Оскільки тут планували відкрити музей, командирові роти Кирилу Кондрашину наказали суворо-суворо зберегти всі культурні цінності замку, а особливо дві старовинні картини: сонячний пейзаж із мисливським будиночком і портрет дивовижно красивої молодої жінки. Після півночі, коли ротний уже готувався до сну в затишній графській спальні, де висіли ті самі особливо цінні полотна, почало відбуватися щось незбагненне.

Мабуть, усьому причина була в срібному розп’ятті й медальйоні, закріплених на рамках картин. Вони стримували невідомі сили, готові вихлюпнутися назовні з картин. І варто було їх лише прибрати — зникала невидима межа, що розділяла віки…

Автор книги, ще будучи дитиною, часто слухав розповіді батька, Олександра Бушкова-старшого, учасника Великої Вітчизняної війни, і фантазія переносила хлопчика в дивні, не досліджені світи, наповнені чудесами, чаклунами та всякою чортівнею, і багато з того, що він почув і що його вражало та дивувало до краю, згодом лягло в основу його книг серії «Непізнане».