Цар-риба

Головні теми творчості Віктора Астаф’єва (1924–2001) — воєнна й селянська, дві найважливіші теми радянської літератури 1960–1970-х років. Селянська тема найбільш повно й яскраво втілилася в повісті «Цар-риба», жанр якої Астаф’єв позначив як «оповідання в оповіданнях».

Документально-біографічна основа органічно поєднується з ліричними й публіцистичними відступами від рівного розвитку сюжету. Водночас Астаф’єву вдається створити враження цілковитої достовірності навіть у тих главах повісті, де вигадка очевидна. Письменник-прозаїк із гіркотою пише про винищення природи й називає головну причину цього явища: духовне збіднення людини.

Публікація глав «Цар-риби» в періодиці відбувалася з такими втратами для тексту, що від прикрощів автор занедужав і з того часу більше ніколи не повертався до повісті — не відновлював її й не робив нових редакцій. Лише багато років потому, знайшовши в своєму архіві пожовклі від часу сторінки глави «Норильчани», що була вилучена цензурою, він опублікував її в 1990 році під назвою «Не вистачає серця». Повністю «Цар-риба» була видана лише 1993 року.

У 1978 році за оповідання в оповіданнях «Цар-риба» Віктор Астаф’єв був удостоєний Державної премії СРСР.